Співець
козацької слави
План
I.
Вступ. Музей історії села Московка.
II.
Життєвий та творчий шлях Адріана Кащенка.
1. Біографія
Адріана Кащенка.
2.
«Слава козацька не вмре, не поляже!».
Творчість письменника.
3.
Короткий аналіз творів А. Кащенка.
4. Практичне
значення творчості письменника.
ІІІ.
Висновок.
IV.
Літературні джерела / Інтернет – ресурси.
V.Додаток
– презентація.
1.
Вступ. Музей
історії села Московка.
«Співець козацької слави!». Таким висловом
розпочинаємо екскурсію у шкільному музеї історії села Московка про життєвий та
творчий шлях видатного земляка , письменника Адріана Феофановича Кащенка з експозиції
«Імена в історії».
Відомості
про музей.
Музей історії села створено на підставі
рішення № 24 виконкому Вільнянської районної ради народних депутатів 25 грудня
1972 р. з метою залучення учнівської молоді до вивчення та збереження
історико-культурної спадщини українського народу, формування освіченої
розвиненої особистості та сприяння вихованню патріотизму, любові до України,
поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей народу.
Історія рідного краю висвітлюється
експонатами 7 експозицій:
1)
Історія
заснування та розвиток села.
Експозиція представлена матеріалами,
світлинами, свідчення старожилів про побут, життя та працю періоду кінця XVIII – першої половини XIX ст. Історія
створення та заснування населених пунктів Веселівське, Микільське, Московка (за
часів німців-колоністів Rosenfeld), Райське, Благовіщенське . Створення перших
колективних господарств.
2)
Друга світова війна.
Експозиція представлена розділами:
«Ветерани-земляки», «Герої Вільнянщини»,
«Період окупації», «Ніхто не забутий, ніщо не забуте», «Бойові нагороди
односельців», «Свідки війни» (гільзи, каски, зразки землі з місць, які
звільняли односельці, світлини …).
3)
Післявоєнна відбудова.
Відбудова сіл, відродження культури,
будні та досягнення колективного господарства(світлини, грамоти та дипломи).
4)
Історія школи. Шкільні будні, виховні заходи.
5)
Імена в історії.
Микола Феофанович Кащенко (видатний
біолог, ботанік, селекціонер), Адріан Феофанович Кащенко (письменник), Іван
Самійлович Грушецький (політичний та партійний діяч, з 1972 р. до 1976 року -
Голова Президії Верховної Ради УРСР, заступник Голови Верховної Ради СРСР).
6)
Афганістан болить в моїй душі. Стенд та альбом про воїнів-односельців, які проходили службу в ДРА.
7)
З Україною в серці
Експозиція присвячена героям
Вільнянщини, які загинули в зоні АТО, захищаючи
незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Поповнюється матеріалами та експонатами сьогодення.
Основним напрямком роботи музейної
кімнати історії села є пошукова та дослідницька діяльність з метою
поповнення матеріалів експозиційних розділів, проведення виховних годин, уроків
мужності та екскурсій. Тривалість екскурсій 20-30 хв, в залежності від вікової
категорії відвідувачів.
ІІ.
Життєвий та творчий шлях Адріана Кащенка.
1. Біографія Адріана Кащенка.
Кащенко Адріан Феофанович — один з
найпопулярніших українських письменників на початку XX ст. За 30 років
письменником було створено цілу низку повістей, оповідань, нарисів, кілька
драматичних творів, які висвітлювали героїку Запорозької Січі, розвиток та становлення української держави впродовж
багатьох століть.
Адріан Феофанович Кащенко народився 19
вересня 1858 року в родині Феофана Гавриловича Кащенка, у дрібномаєтній
дворянській родині. Він був останньою (дев’ятою) дитиною в сім'ї Феофана
Кащенка — вихідця зі старовинного козацького роду. Батько був небагатим
поміщиком з дворянським титулом та власником хутора Веселого, який входив до
складу Лукашівської волості Олександрівського повіту Катеринославської
губернії. Саме тут і народився Адріан.
Сім'я Кащенків була великою — п'ятеро
хлопців і чотири дівчини. На віддаленому степовому хуторі Веселому минули
дитячі роки Адріана . Всі діти здобули грунтовну освіту та добре виховання.
Двом із них — найменшому Адріанові та старшому від нього на три роки Миколі —
судилося відіграти помітну роль в історії культури свого народу. В багатодітних
сім'ях діти рано стають самостійними, часто старші виховують молодших. Так було
і в Кащенків. Спокійний і мрійливий Адріан мав собі за наставника енергійного
та заповзятливого Миколу.
Із спогадів його брата Миколи, який згодом став відомим
українським вченим-біологом, доктором медицини, академіком: «Ми з Адріаном
мовби складали окреме маленьке товариство й між собою були приязні й
нерозлучні. В наших спільних іграх заводієм завжди вважався я, бо був і
старший, і мав порівняно жваву вдачу. Адріан же був незамінним, майже повсякчас
на все згодним товаришем із ангельською поведінкою. Незважаючи на притаманну
мені нестриманість і деяку вайлуватість, я зовсім не пригадую, щоб ми з ним
коли сварилися. Та й чи це могло бути з його надзвичайно лагідним, спокійним і
врівноваженим поводженням. У тих виняткових випадках, коли він у чомусь
заперечував мені, то це висловлював так м’яко й діловито, що неможливо було не
поступитися перед ним. Він уже з малих літ набув репутацію вдумливого й навіть
мовби досвідченого дідуся. Ніколи в жодних дитячих іграх і справах Адріан не
виступав ініціатором, але й не відставав від інших, якщо її вбачав у задуманому
ділі чогось безглуздого й ганебного».
В дорослому житті їхні інтереси
розійшлися. Микола Кащенко став знаменитим ученим з двома докторськими
дипломами, дійсним членом АН УРСР. Він був засновником і директором Київського
ботанічного саду. Адріан обрав собі долю українського літератора..
Ще змалку спокійний, мрійливий хлопчик
поринав уявою у минувшину і мало-помалу відтворював у своїй уяві багатостолітню
історію українського народу. З дитячих та юнацьких років жадібно слухав
розповіді сивовусих нащадків славних запорозьких козаків. Особливу роль
відіграв у цьому дідусь Адріана, який розказував малечі про славні походи,
звичаї та традиції козаків.
Провчившись усього три роки в класичній
гімназії Адріан вступив до юнкерського училища. Після його закінчення юнак
прослужив кілька років офіцером, але на цьому його військова кар’єра
закінчилася. Оселившись у Катеринославі, Кащенко вступає на дрібну службу в
управління залізниці й працює контролером в поїздах.
Подорожі по священних місцях запорозької
слави стали значним поштовхом до майбутньої творчої роботи письменника. Де б не
доводилося бувати Адріану Феофановичу, він завжди був думками з рідною Україною
з легендарним Запорожжям! Доля часто перекидала його на нові місця, працюючи на
залізниці він об’їздив майже усю Російську імперію, але знову повернувся до
Катеринослава.
У 1913 році, після невдалого грошового
вкладення у банк, що збанкрутів, фінансовий стан письменника став надто важким.
Не таланило йому і в сімейному житті. Багато негараздів, тяжка праця підірвали
здоров’я Кащенка, у 1917 році він переніс інсульт.
Восени 1917 р. А. Кащенко востаннє в
своєму житті побував у Києві. Тільки-но одужавши після інсульту, Адріан
Феофанович звернувся до Центральної Ради з клопотанням про відставку і пенсію.
Але там, високо оцінюючи внесок письменника у справу національного відродження
України, йому запропонували попрацювати ще. Письменник сумлінно працював і саме в цей час з’явилися твори, що становлять
велику літературну та історичну цінність в історіографії. В них постає та
історія, яка ще й досі має безпосередній вплив на сучасність і досі
сприймається пекучою раною на живому тілі українського народу. Руйнування
Запорозької Січі, жорстокість царської політики, колоніальний наступ на
Гетьманщину, закріпачення населення - всі ці нищівні удари по українській нації
знайшли відображення в творах катеринославського письменника.
Протягом 1917 — 1919 років Кащенко
опублікував найбільше своїх творів. Так сталось не тому, що тоді він їх
найбільше написав. У попередні роки А. Кащенко теж писав, не покладаючи рук.
Тільки не все з написаного потрапляло до друку. Ряд творів не могли бути
видрукувані з цензурних міркувань. Оселившись у Катеринославі, одружився, купив
маленький будиночок на вулиці Польовій, з невеликої платні допомагав навіть
старим батькам, а коли в 1888 році померла мати, він узяв на своє утримання
батька і доглядав його до смерті.
Свої ж глибокі душевні запити
задовольняв посильною працею на ниві українського письменства. Про цей період
життя Адріан Кащенко писав: «…Мов неприкаяний тинявся я щоліта по запорозьких
степах, їздив на руїни Запорозької Січі, пробігав з бистрою хвилею Дніпровою
пороги, думав думки на скелях Сагайдачного і Хортиці, плавав по протоках лиману
Великого Лугу, лазив попід кручами Микитиного Рогу і Капулівки, схилявся над
могилами славних, вільних лицарів».
А. Кащенко не жалів себе в роботі, і хвороба
знову звалила його. Останні півтора року він був прикутий до ліжка. Помер А.
Кащенко 16 (29)березня 1921 року.
2. «Слава козацька не вмре, не поляже!».
Творчість письменника.
Творчість А.
Кащенка можна поділити на три періоди. В ранній період (1883 – 1887 роки) він
займався літературною працею лише епізодично. У другому періоді (1903 – 1908
роки) увага письменника притягнута до сучасних йому проблем українського життя,
зокрема, до революції 1905 року. Третій період (1912 – 1916 роки) був найбільш
плідним і значущим. Кащенко нарешті знайшов себе як автор історичних повістей
та популярних нарисів з історії України, власне, з історії козацтва.
Одразу після Лютневої революції 1917
року, коли зникли перепони на шляху друкованого слова, А. Кащенко організовує
«Українське видавництво
А.
Кащенка у Катеринославі». Він був не тільки організатором, але й головним
працівником цього видавництва. Значну частину продукції видавництва становили
історичні повісті самого Кащенка. Видавництво відбирало дуже багато сил і часу
і, здається, у 1917 році Адріан вже не
писав нових творів. Після хвороби Кащенка видавництво вели інші люди , воно працювало у 1918 та 1919 роках, і тільки
більшовики поклали йому край - в 1932 році, оголосивши Кащенка «українським
націоналістом» . Всі його твори були вилучені, а його ім’я піддане повній
забороні. В роки культу і застою на його
книги було накладено категоричне табу.
Після майже шести десятиліть
мовчання А. Кащенко знов «заговорив» до
нових своїх читачів, починаючи від наймолодших і закінчуючи тими, хто щось
пам'ятав про нього ще з літ своєї
юності. Певне піднесення інтересу до його творчості в 1991 – 1992 роках звелося
до перевидання трьох збірників його історичних повістей .
Літературний доробок письменника не
такий уже малий, але досі ще не зібраний і зовсім не вивчений. Дослідники
творчості письменника класифікували твори за різними ознаками:
Історичні
повісті
Над Кодацьким порогом (1913 р.)
Під Корсунем (1913 р.)
У запалі боротьби (1917 р.)
Славні побратими (1913 р.)
Борці за правду (1913 р.)
З Дніпра на Дунай (1914 р.)
Зруйноване гніздо (1914 р.)
Науково-популярні
праці
На руїнах Січі (1906 р.)
Про гетьмана козацького Самійла Кішку
(1916 р.)
Про гетьмана Сагайдачного (1917 р.)
Кость Гордієнко-Головко – останній лицар
Запорожжя (1917 р.)
Великий луг (1917 р.)
Оповідання про славне Військо Запорозьке
Низове (1917 р.)
Гетьманське урочище (1916 р.)
Інші твори
Три шляхи (1904 р.)
Зоря нового життя (1907 р.) Напровесні (1917 р.)
3. Короткий аналіз творів А. Кащенка
"З юнацьких літ мене цікавило, чому
це люди
ніяк не впорядкуються, щоб усі
однаково добре жили й усім було вільно,
як от у наших запорожців, що не мали
ні панів, ні мужиків, ні старців, ні
дуків".
Адріан Кащенко
Адріан Кащенко дуже часто звертався до
історичної тематики, уважно вивчав старі документи, які свідчили про героїчне
минуле нашої України. Тема Запорозької Січі хвилювала автора дуже давно:
славнозвісні гетьмани, отамани проходять перед нашими очима в його нарисах,
повістях, оповіданнях. Одним із таких творів є оповідання «Над Кодацьким порогом». Саме в ньому автор знайомить нас із
легендарним Іваном Сулимою, який боровся за свою Україну, виступав проти
польського ярма. Письменник зміг цікаво описати події того часу. Детально
зобразив зовнішність козацького ватажка: «Засмолене вітрами обличчя з великими
блискучими очима та пишними над ними бровами одбивало завзяттям…» Козаки
поважали свого товариша за хоробрість, мужність, уміння домагатися правди попри
все. Іван Сулима зображений справжнім патріотом, рідним сином неньки України,
який ніколи нікому не дасть скривдити її. Воював мужньо сам, умів повести за
собою в бій інших: «Підемо за мною Чорним морем погуляти та запалимо люльки аж
у Азові турецькому!»
Коли кошового отамана зрадили і вирішили
стратити, Іван Сулима не боявся смерті, не благав пощади: «Не страхався смерті
славний козак, але нудьга, мов гадюка, обмотала йому серце…» Мав надію герой на
те, що колись розбрат між українцями закінчиться, забудеться зрада, настане мир
у славній Україні. І вже за дванадцять років козаки повстали за свою волю, за
свої права, за правду, якої так довго не могли знайти. Історія завжди
пам’ятатиме своїх славних синів!
«Оповідання
про славне Військо Запорозьке низове»
Майже все своє життя Адріан Феофанович
працював над своїм монументальним твором «Оповідання про славне Військо
Запорозьке низове», яке вважається вершиною його історичної публіцистики.
Книжка вийшла наприкінці життєвого шляху письменника трьома виданнями.
Паралельно з історичними фактами у його творах дуже вдало введено народний
фольклор. У книзі змальовано історію запорозької республіки як героїчний та
благородний осередок. Працюючи над «Оповіданнями…» Адріан Феофанович пише й
історико-географічні нариси. Історико-краєзнавча тематика представлена такими
творами як «Мандрівка на Дніпрові пороги» та «Сагайдачне». Письменник щедро ілюстрував свій твір не
тільки народними думами та піснями. Він ґрунтовно описав й сфотографував місця
колишніх Січей, зібрав величезну кількість ілюстрацій, карт, портретів з
історичного минулого Півдня України і тим самим зберіг їх для нащадків.
На жаль ще й досі творчий доробок
письменника повністю не зібраний і погано вивчений.
«Великий
луг»
Ой Січ – мати, ой Січ – мати!
А Великий Луг – батько!
Ой, що в лузі заробити,
Те у Січі пропити.
Уривок із запорозької пісні дуже влучно
пояснює, як дивилися козаки на Великий Луг і за що для себе мали. Вони називали
його батьком.
І справді: коли б не було Великого Лугу,
то не існувало б і запорожців, бо чи втрималася б у XV – XVII і навіть у XVIII
століттях на низу Дніпра невеличка християнська громада – серед численних
татарських орд. Але разом із тим ця пісня зазначає, що Великий Луг був місцем
праці та заробітків запорожців.
Диво природи
Правий, або південно-західний берег
Лівий, або південно-східний берег
В глибині Великого Лугу
Луг Базавлук
4.
Практичне значення творчості письменника.
У шкільному музеї при Московській
гімназії учнями та вчителями історії,
української мови та літератури зібрано чимало матеріалу про життєвий та творчий
шлях земляка-письменника Адріана Феофановича Кащенка, оформлено папки та
постер, роздруковані деякі твори для читання. Про творчість видатного земляка
молодь дізнається під час екскурсій до музею, під час уроків позакласного
читання та виховних заходів, присвячених вивченню і пропагуванню творів
письменника.
Сьогодні у сприйнятті творів Кащенка
незмінним залишається чимало пізнавального, цікавого, виховання патріотизму та стійкості у
боротьбі за незалежність. Творчість та
А. Кащенка дуже влучно охарактеризував
Олесь Гончар - «Символ єднання та волі українського люду».
З метою увіковічення пам’яті про видатного земляка, письменника, поряд із меморіальною дошкою вченому М.Ф. Кащенку, на споруді Московської гімназії встановлено меморіальну дошку письменнику Кащенко Адріану Феофановичу.
Запитання до
слухачів:
-
Кого
з родини Кащенків називають «Співець козацької слави»?
-
Чому
Адріана Кащенка називають співцем козацької слави?
-
Яка
назва першого твору, надрукованого українською мовою на Придніпров’ї? «Жар-птиця, або З паном не братайся, у
прийми не бери і жінці правди не кажи»
-
Майже
все своє життя митець працював над книгою, у якій зібрав дуже цінний матеріал
про славне козацтво запорозьке. Яка це книга? «Оповідання про славне Військо Запорозьке низове»
-
Про
яких видатних козаків писав письменник у своїх творах?
- Які твори Адріана Кащенка ви читали?
ІІІ. Висновок
Доробок письменника чималий, але й досі
не зібраний і майже не вивчений. Перу Кащенка належать історичні повісті та
оповідання, які принесли йому найбільшу популярність; історична та історико - географічна
публіцистика, з-поміж якої виділяється своєю монументальністю праця «Оповідання
про славне Військо Запорозьке низове», проза на сучасну письменникові
тематику, драматургія.
Адріан Кащенко був людиною врівноваженою, спокійною, лицарського характеру, був людиною - правдолюбом, романтиком за вдачею. Таким є й стиль його творів, бо стиль — це насамперед людина. В чистоті й спонтанності життєвияву, створених ним образів, полягає секрет їх притягальності, секрет літературного успіху автора.
IV.Літературні джерела / Інтернет - ресурси
1.Бібліотека Української літератури. https://www.ukrlib.com.ua/bio/author.php?id=64
2.Державний архів Дніпропетровської області https://dp.archives.gov.ua/index.php/system-box/on-line/758-kaschenko-online-vystavka
3. Запорізька обласна бібліотека для юнацтва
http://younglibzp.com.ua/adrian-feofanovich-kashhenko-do-160-richchya-vid-dnya-narodzhennya-ukra%D1%97nskogo-pismennika
4. Краєзнавча електронна бібліотека https://www.libr.dp.ua/?do=fullkr&book=665
5. Мислене древо.
https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/K/KaschenkoA/Popular/VijskoNyzove.html
Немає коментарів:
Дописати коментар